Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
03 жовтня 2016 року відбувся Пленум Верховного Суду України.
Відповідно до порядку денного Пленум Верховного Суду України розглянув питання та прийняв рішення звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) статті 6, частинам першій і другій статті 8, частині другій статті 19, частинам першій і другій статті 24, частинам першій і другій статті 55, частинам першій, п’ятій і шостій статті 126 Конституції України.
Голова Верховного Суду України Ярослав Романюк, який доповідав із цього питання, наголосив, що Верховний Суд України був і залишається послідовним прибічником реформування системи судоустрою та приведення її у відповідність до міжнародних стандартів судочинства. Зокрема, ще у квітні 2014 року на черговому засіданні Пленуму було прийнято постанову з конкретними пропозиціями про доцільність унесення змін до Основного Закону України в частині правосуддя та до спеціального закону. Більшість цих пропозицій наразі реалізовано в новоприйнятих законах. Однак певні приписи Прикінцевих та перехідних положень Закону, на думку Пленуму Верховного Суду України, не відповідають Конституції України.
Ярослав Романюк зазначив, що йдеться про ліквідацію Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів у не передбачений Основним Законом України спосіб за наявності закріпленої Законом процедури реорганізації цих судів. Крім того, створюється правова невизначеність у частині існування в судовій системі України одночасно двох найвищих судових інстанцій, рішення яких є обов’язковими для виконання органами державної влади та судами; порушується доступність правосуддя для громадян, які фактично втрачають право на перегляд рішень у касаційному порядку протягом розумного строку. Створюється правова невизначеність положеннями про право участі в конкурсі (а не переведення) на зайняття посади судді Верховного Суду особами, які вже є суддями найвищого судового органу й не змінюють при цьому рівня суду, та суддями, п’ятирічний строк повноважень яких закінчився, посада не є вакантною і рівень суду також не змінюється.
Доповідач підкреслив, що аналогічну процедуру запроваджено Прикінцевими та перехідними положеннями Закону й щодо ліквідації судів апеляційної й першої інстанції під час утворення відповідних судів апеляційних і місцевих округів, що свідчить про порушення доступності правосуддя, а отже, і права на судовий захист для громадян у цілому на тривалий період.
Суддя Верховного Суду України, голова Ради суддів України Валентина Сімоненкопідтримала подання, зауваживши, що аналогічні та інші питання стосовно дотримання гарантій незалежності суддів під час реформування судової системи порушувалися на останньому засіданні органу суддівського самоврядування. На думку членів Ради суддів України, окремі положення Закону суперечать міжнародним стандартам у сфері судочинства в частині дотримання конституційних підстав звільнення судді з посади, недопущення втручання в особисте й сімейне життя особи, що гарантовано статтею 32 Конституції України.
Крім того, члени Ради звернули увагу на невідповідність певних положень Закону статті 24 Конституції України, оскільки судді перебувають у неоднакових умовах за ознакою юридичної професії та датою займання посади судді. Висновок щодо Закону Рада суддів України планує затвердити на своєму наступному засіданні.
Суддя-спікер Верховного Суду України Василь Гуменюк наголосив, що, здійснюючи реформування судової системи, законодавець зобов'язаний передбачити механізм ефективного забезпечення прав і свобод людини й громадянина, а також гарантій незалежності суддів. Саме цього, вважає суддя-спікер, й не дотримано з огляду на зміст положень Закону, які мають бути перевірені на відповідність Конституції України. На сьогодні майже 40% суддів України пішли у відставку, що призводить до істотного накопичення справ та порушення строків розгляду їх судами.
Суддя Верховного Суду України Олександр Волков акцентував увагу на тому, що звернення Пленуму Верховного Суду України з відповідним поданням є конституційним повноваженням судової влади забезпечити дотримання принципу поділу влади в державі у спосіб недопущення втручання органу законодавчої влади в діяльність судової, усупереч Основному Закону України. Це сприятиме реальному забезпеченню принципу правової визначеності, а відтак і дії принципу верховенства права на кшталт розвинених демократичних держав.
У ході дискусії учасники Пленуму одноголосно вирішили підтримати подання до Конституційного Суду України щодо відповідності (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» статті 6, частинам першій і другій статті 8, частині другій статті 19, частинам першій і другій статті 24, частинам першій і другій статті 55, частинам першій, п’ятій і шостій статті 126 Конституції України.
За інформацією веб-сайту Верховного Суду України
_03_03.png)
